15 лют. 2017 р.

Таємниці житомирського пасьянсу або як підкупити мера

Кадрові питання загалом для Сергія Сухомлина виявились найболючішою темою першого року роботи. Провал очевидний як в тому, що команда не склалась в цілому, так і в тому, що жоден із заступників не витягує на посаду, яку посідає. Після уходу першого заступника Олексія Ясюнецького в область, з'явився непоганий шанс виправити помилки. Але, судячи за все, Сергій Сухомлин готує собі наступні граблі. Та цього разу вони можуть бути останніми для нього як мера.
Інтрига навколо посади першого заступника міського голови триває вже декілька місяців, з того часу, коли стало зрозуміло, що Олексій Ясюнецький уходить в область. Затягнення з його призначенням на нову посаду, додало туману і в питанні, хто буде його наступником.
З тієї інформації, що була відкрита, гуляла по коридорах міської ради та читалась між рядків, можна згадати декількох кандидатів. Перший — Сергій Гаращук, якого під шумок просували «опоблоківці», особливо Наталя Леонченко, людиною якої він по суті є до сьогодні. Незмінний протягом багатьох років «бухгалтер» міської ради кастинг не пройшов. Іншу кандидатуру – колишню працівницю податкової Галину Самчук просував Олександр Дмитрук. Вона останнім часом через фірму Олександра Дмитрука займалась аудитом комунальних підприємств. Але і тут кастинг провалився. Цього разу, схоже, через самого Дмитрука, рейтинг якого в очах мера останнім часом підупав.
Тоді з'явився зовсім неочікуваний кандидат. На одній з апаратних нарад неочікувано з'явився екс-податківець Володимир Гірук. Він просто зайшов, сів поряд з мером. Чому це відбувалось ніхто не зрозумів, але ця подія спричинила не абиякий галас як всередині виконкому, так і зовні. Деякі активісти навіть намагались зареєструвати петицію про призначення Гірука заступником мера. Але звичайно, така доволі сильна і самостійна фігура влаштовувала не всіх. І чесно кажучи, здається його «засвітка» мала інший сенс, але про це згодом. Хоча його підтримка від активістів в соцмережах була значна, вона, у свою чергу, спричинила появу іншої пропозиції. Борислав Розенблат, який має давній конфлікт з Володимиром Гіруком, запропонував Сергію Сухомлину в заступники свою сестру Олену. Родичка нардепа, на відміну від усіх попередніх кандидатів, окрім досвіду керівника, має також велику перевагу — досвід роботи в Європі та відсутність бюрократичного досвіду.
Але обирати Сергій Сухомлин став не між ними двома. Як за класикою, в кущах опинився рояль. Точніше в «Опоблоці», а ще точніше екс-заступник голови облради екс-голова Олевської РДА та екс права рука колишнього міністра та куратора Житомирщини від ПР Миколи Присяжнюка - Андрій Дяченко. Зараз хотілося б, звичайно, згадати про Майдан, Небесну сотню, люстрацію, але, навряд чи, від цього у когось прокинеться ампутована совість. Перш ніж пройтись по суті, хочеться зробити ліричний відступ та згадати про Володимира Гірука. У всій цій історії складається враження, що мер використав його у якості лакмусового папірця. Запустив одного колишнього регіонала у версії «супер-лайт», щоб перевірити чи можна проштовхнути іншого у категорії «хард». І дійсно, у разі коли б кандидатуру Гірука намагались заліпити регіоналівськими бірками, то можна було згадати, що насправді він пішов від регіоналів ще задовго до Майдану через конфлікт з Рижуком і Дебоєм. І пом'якшивши таким чином ставлення до одного регіонала, можна було б легше протягнути іншого з зовсім іншім бекграундом.
Але подушка для Дяченка не вийшла, бо чомусь Гірука сприйняли надто позитивно, тож просовуючи Андрія Дяченка Сергію Сухомлину доведеться постаратись. Але це інше питання. Головне питання: чому? Відверто кажучи, враження таке, що Сергій Сухомлин не просто знайшов собі чергові граблі в кадровому питанні. Це може бути системна помилка, яка коштуватиме меру крісла. Адже посилення екс-регіоналів в міськвиконкомі та через нього у міській раді, при тому, що Сергій Сухомлин не дуже впевнено тримає ситуацію - може закінчитись тим, що одного дня він стане або мером без крісла, тобто номінальним, або взагалі вже не мером. І Наталя Леонченко, і Юрій Павленко, і решта «товаришів» з «Опоблоку» своїм послужним списком в інтригах можуть дати меру фору. Водночас кандидатури Олени Розенблат та Андрія Дяченко, якщо відкинути підкилимові причини — зовсім не можна співставити. В чому ж тоді питання, скажете ви. На що міг спокуситись мер?
На завод! На кону майже квартал. Чудовий посаг для кандидата — територія «Електровимірювача». Її екс-регіонали пропонують продати місту, а місто може використати її під забудову. Взагалі-то завод Присяжнюка намагаються «спихнути» вже не перший раз. Напередодні нового року йшли розмови про те, щоб передати територію торговельний мережі «Епіцентр». Але там щось злетіло, тож наразі про іншу схему і депутат обласної ради від «Опоблоку» Анатолій Мелашенко, на якому завод офійційно рахується, останнім часом зачастив до мера Житомира. Можливо, щоб заспокоїти Борислава Розенблата, його «Фаворит» також буде в темі. Сам же Сергій Сухомлин міг «купитись» на великий для міста проект або просто на свої інтереси в даній схемі — обирайте самі.
Знову повернемось до зиску екс-регіоналів. Дяченко, судячи за все — тільки перший етап, наступним буде проект «Леонченко — секретар міськради», а далі «Леонченко реальний мер міста або навіть в.о. мера» в залежності від ситуації.
Тож на одній шальці терезів — небезпека посилення екс-регіоналів, на іншій - цілий квартал в місті. Що вибере Сергій Сухомлин? Чекати залишилось не довго. Скоріше за все питання заступника вирішиться вже цього місяця. Тільки якщо квартал міста переважить, меру варто пам'ятати, що з цими компаньйонами контракти підписуються тільки кров'ю. Хоча, якщо все ж таки згадати Майдан, то очевидно що і екс-регіонали, і екс-порошенківці вміють це дуже добре, правда, чужою кров'ю.
Джерело: zhzh.info
Попередня новина
Наступна новина