29 вер. 2016 р.

Москаленко про Норвезьку Місію

«Більш Плідної Співпраці В Рамках Благодійництва З Іноземними Громадськими Організаціями, Які Реально Допомагають, Ніж З Норвезькою Місією «Віра. Надія. Любов» Та ГО «Вітер Надії І Любові» У Нас Немає І Не Певен, Що Буде З Часом», – Мер Коростеня

Коли Володимир Москаленко, міський голова Коростеня, перший раз завітав до Норвегії, аби зустрітися з керівництвом благодійної місії, то і не очікував, що такі гарні стосунки триватимуть ось уже 25 років.

– Я тричі бував в Норвегії, підписував договори про співпрацю, брав участь в офіційних заходах в мерії, зустрічався з школярами, які долучаються до благодійних проектів, на що самостійно заробляють гроші, – розповідає Володимир Москаленко. – У нас дуже гарні з ними стосунки, вони колосально допомагають Коростеню, соціальним сферам, освіті, медицині, малозабезпеченим, дітям-сиротам, тобто всім тим коростенцям, які опинилися у скруті і потребують підтримки. За всі роки було зроблено багато гарних справ, про які, я певен, знає кожен коростенець. Адже це не лише гуманітарна допомога у вигляді одягу, техніки, спортивного обладнання, комп’ютерів, посуду, меблів, це і більш вартісні проекти: ремонт та облаштування Будинків сімейного типу, відкриття гуртожитків, допомога реабілітаційним центрам, це і «швидкі» та пожежні машини, різне обладнання. Також оздоровлення наших діток, які є потерпілими від аварії на ЧАЕС. А попереду ще багато інших гарних справ.

– А навіщо це їм потрібно?
– Знаєте, я не один раз задавався подібним питанням. Якось, перебуваючи в Норвегії, запитав про це представників місії. Вони відповіли, що дуже багаті і прагнуть допомагати іншим. Хоча, якщо глянути зовні, на їхні будинки – то вони дуже скромні люди, будиночки затишні, доглянуті, є газони, квіти, майже однакової форми та кольору дахи. Не те, що у нас: в Конча-Заспі шик і розкіш, а в звичайних українських селах валяться останні хати. А все тому, що Норвегія дбає про свій народ, його добробут.         Хоча до Другої світової війни вони теж жили бідно, і вижили, як кажуть самі, «за рахунок того, що ловили рибу». А коли вже віднайшли газ та нафту – то стали дуже заможними. Тому і знають норвежці, як важко жити в бідності. Також допомагати для них – ознака гарного тону. А як люди дуже віруючі, то таким чином несуть свою певну милосердну місію в житті.
 – Ви бували і в норвезьких школах?
– Так. Я знайомив учнів, хоча це більше навіть були студенти, з Коростенем. Пригадую, як зайшов у клас, а на дошці написано: Луанда (Африка) і Коростень (Україна). Звісно, було трохи прикро на душі, що нас прирівняли до Африки. Але діти мали вибрати, кому допомагати. Їхній уряд пропонував Африку. Та після моєї невеличкої лекції про наше місто вони обрали нас. За рахунок саме дитячих коштів в нашому місті були проведені якісні та сучасні ремонти в Будинках дитячого типу, реабілітаційному центрі «Джерело надії», в гуртожитку для дівчат-сиріт. І це велике моральне виховання для дитини – своєю працею допомагати іншим, зовсім незнайомим і далеким країнам, людям. «Виховання є засвоєння хороших звичок» – писав Платон. Нам, коростенцям, дуже пощастило, що в нас колись, чверть століття тому, з’явилися такі гарні друзі, чудові стосунки з якими лише зміцнюються з роками завдяки ГО «Вітер Надії і Любові».

Світлана Барановська
Попередня новина
Наступна новина